| Počet stránok v téme: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | Off topic: Сучасна українська поезія Nadvädzujúci príspevok na vyvesovateľa: Jarema
|
|---|
Jarema 
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Галицький Сергій | Mar 22, 2009 |
Натюрморт
Контекст - без слів, в горнятку стигне чай.
Відсутність снігу - тільки передмова
до антуражу. Де його основа? -
в коті, що впав у повний кочумай.
А ще у тім, що відійшло за гай,
де зимно й вітер, але сенс не в тому,
бо зле лиш там, де не поста�... See more Натюрморт
Контекст - без слів, в горнятку стигне чай.
Відсутність снігу - тільки передмова
до антуражу. Де його основа? -
в коті, що впав у повний кочумай.
А ще у тім, що відійшло за гай,
де зимно й вітер, але сенс не в тому,
бо зле лиш там, де не поставиш кому,
та кіт дрімає, тож не поспішай,
бо тут є стіни, ліжко і фотелі,
гардини і картини, а за тим
зимове місто і пусті готелі,
а далі варто римувати "дим".
Бо вітер в димарі - і казці край.
Контекст - без слів. В горнятку стигне чай.
***
Як виноградні грона ці жалі,
В потоках світла викупані вправно,
Та ще мої. Немовби рухом фавна
Переростають в музику Люллі.
І вже втішайся в тьмявій кабалі,
Гора богів, ти знай іще віддавна
плекала страх. Завія непоправна,
що збуджує ураження малі,
Органні звуки осягає гречно,
А серця кров гаряча, далебі
Перебирає все, що небезпечно,
Уже не вир, а річ, що у собі.
І застигає обрисами літер,
Що їх нема. Що їх розвіяв вітер... ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Карявка Віктор | Mar 22, 2009 |
"In vina veritas"
Коли прозора тиша обпекла
Мій мозок сонцем вічної молитви,
Я витирав від крові лезо бритви,
А на підлогу впав уламок скла.
З ніг валить втома від безплідної гонитви,
Та істина крізь пальці знов втекла,
І висихає тихо край стола -
Бе�... See more "In vina veritas"
Коли прозора тиша обпекла
Мій мозок сонцем вічної молитви,
Я витирав від крові лезо бритви,
А на підлогу впав уламок скла.
З ніг валить втома від безплідної гонитви,
Та істина крізь пальці знов втекла,
І висихає тихо край стола -
Безмовний свідок програної битви ...
Мій мозок попелом просіявся й затих,
А вітер куряву здіймає - то думки ...
Я їх хотів збагнути і не зміг,
Бо всі слова забулись навіки ...
Але за мить я винайшов слова !
Та істина була вже нежива ... ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Багрянцева Олена | Mar 22, 2009 |
Зима танцювала в балетках...
Зима танцювала в балетках.
Кружляла у вихорі-грудні,
Шуміла у віхолі грубій.
Невтомна, як нежить, зима.
Сніжком присипала принадно
Манливі із мармуру груди,
Кокетливі бантики-губи.
Солодким, як пудра, сніжком.
... See more Зима танцювала в балетках...
Зима танцювала в балетках.
Кружляла у вихорі-грудні,
Шуміла у віхолі грубій.
Невтомна, як нежить, зима.
Сніжком присипала принадно
Манливі із мармуру груди,
Кокетливі бантики-губи.
Солодким, як пудра, сніжком.
Зима по-цнотливому чисто
Ступала в балетках усюди.
І в місті шепталися люди,
Що схожа на казку зима.
***
Бабине літо
Місяць, вагітний мріями,
Б’ється чолом у шибку.
Вітер махає віялом,
Кліпає осінь віями,
Їсть шоколадну плитку.
Стелиться стежка стелею,
Сипляться сни крізь сито.
Стіл листопадом встелений.
Тиша дрімає в келиху.
Бабине
Літо.
***
Врівноважена добрим вчинком...
Врівноважена добрим вчинком,
П’ю кефір із пакета на ніч.
Заїдаю безсонням сірим.
Завтра знову прогавлю дощ.
Кажуть, плями змиває “Ваніш”.
Може, бруд із душі він змиє,
Щоб відкрити нову сторінку
І в моєму житті також.
Забезпечена добрим вчинком,
Одягаю халат махровий.
І, уткнувшись щокою в шибку,
Я дивлюсь, як сповзає дощ.
***
Фатальна ніч
Не ворожи.
Не лий міцної кави.
Гіркої долі повна філіжанка.
Як на біду, ця болісна заграва.
Хор автотраси в тебе за вікном.
Я допиваю вирок до останку.
Тепер кортить дізнатись таємниче.
Страшним вогнем пашить твоє обличчя.
Червоний обруч в тебе над чолом.
Поворожи.
Відкрий могутні двері.
Моє майбутнє, наче на світлині.
Хай світить бра до пізньої години…
Фатальна ніч у тебе за столом. ▲ Collapse
| | | | | НЕсучасна українська поезія | Mar 22, 2009 |
просто лінк:
http://community.livejournal.com/ukrevcult/
"Мета цієї спільноти - збереження, пошук та актуалізація забутих художніх творів революційної соціалістичної культури народу України."
--
звідти - єдиний ві... See more просто лінк:
http://community.livejournal.com/ukrevcult/
"Мета цієї спільноти - збереження, пошук та актуалізація забутих художніх творів революційної соціалістичної культури народу України."
--
звідти - єдиний вірш у форматі цієї гілки:
"фотопластикум" у готелі "під ружею"
містечкове товариство у цнотливому серпанку
має потяг до видовища і жарту,
і йому тепер не досить заглядати за фіранку
чи з біноклів роздягати панну марту,
і йому тепер замало трохи площі, трохи неба
розглядати з незахмареної вежі,
бо воно уже свідоме і само зросло над себе,
«фотопластикум» йому розсунув межі,
там, на білому екрані, видно грецію і канни,
ось — ґондола, ось — горгона, ось — голгофа,
матадори й пілігрими, пелікани і вулкани,
і кривава залізнична катастрофа,
і досвідчені містяни, й неосвічені селяни,
і гостинно сфокусована спокуса:
там китайський імператор п’є гербату з порцеляни,
а російський самодержець крутить вуса,
це розвага з найдешевших: тільки гріш і гріх, як рана,
тут ніхто не візьме з пана серце й душу —
раз живеш на цьому світі — споглядай життя з екрана
і, мов попіл, на земну долівку струшуй!..
І не думай, що надходять землетруси й канонади,
марсельєзи й варшав’янки завіконні.
вік бунтарства і зневаги? в тому є свої принади:
сколихнути б ці нічліжки, судні й сонні!..
можуть вибухнути бомби серед розкоші та глянсу,
у готелях, у пасажах, у манежах —
і розсиплеться на скалки благоденство із фаянсу,
і ранкові прапори зійдуть на вежах…
(с) юрій андрухович, 1989 ▲ Collapse
| | |
|
|
|
| Вольвач Павло | Mar 27, 2009 |
нишкне чорна країна гибельна смертна волость
тіні свої поклавши з двох берегів Дніпра
марні вогні і крові і даленіє голос
тільки б сяйнула тільки тільки б єдиний раз
голос зника а вітер сріберно-синій вітер
ще наліта з далеких сріберно-синіх піль
пл�... See more нишкне чорна країна гибельна смертна волость
тіні свої поклавши з двох берегів Дніпра
марні вогні і крові і даленіє голос
тільки б сяйнула тільки тільки б єдиний раз
голос зника а вітер сріберно-синій вітер
ще наліта з далеких сріберно-синіх піль
плине торка знічев’я золотоверхий витвір
сотень мільйонів марних всіх хутірських зусиль
збились дахи і хмари всохли птахи й поети
тоншає м’якоть серця тонша земна кора
друзки уривки вітер вітер жене пакети
сонце встає протъночі з того боку Дніпра
***
Прийшов і станув морок зусібіч.
І ти стоїш у мене під повіками.
Зчорніле місто дивиться на ніч
Густими помаранчевими вікнами.
Під синє небо сніг так біло ліг,
Набившись густо світу в плоть залізну.
А світ отой і вичахлий наш гріх
Хтось розгляда через небесну лінзу.
У світі цім нам холодно обом.
Чужі слова, шляхи і підприємства.
Та, кажуть, щось міняється, бо он
Зіходить зірка. Кажуть – віфлеємська.
***
Я іноді пригадую той час
І жовтий світ дитинства. Адже жовтим
Був дім той, із якого вже пішов ти.
Дім жовтим був. І чорним – керогаз.
Ще в пам’яті – лиснючий коридор.
На жовтім – чорні стовбури акацій.
Під ними – ми, сини одної з націй,
Що все ще «не сложилась до сіх пор».
Та матері на лавці у дворі.
Євреї... Пияки... Злочинці карні...
Пахучий полубокс у перукарні
Та по дахах – цегляні димарі.
Ото – початок. Ми звідтіль. Ото
Все завдяки сирим і тьмяним мурам.
Хоч світ був невигадливим і мурим,
Як старомодне драпове пальто.
Ми живемо. І дні у смерть течуть.
Баркаси глухо б’ ються в Лісабоні.
Бортами в сірих досвітках. Солоні
Сичать вітри, та нам сюди не чуть.
Ми назавжди застрягли тут, хоч плач.
Та все одно – показують «vicktory»
Обом нам наші пагоди прозорі –
Опори електричних передач.
***
Хортиця
Звичайна собі дорога в жовтому літі.
Так. Зелена дорога. Синій Дніпро.
Білі хустки на полі. Засмаглі лікті.
П'ята, що вгрузає в землю. Дзенька відро.
Острів. А за рікою - гОрод імлистий,
Де залягли шарами притлумлені селюки.
СИвіє місто. Дихає дальнє місто.
Ритмічно здіймають зябра райради і профспілки.
Ножі там такі, як мачете
І чар чийогось лиця.
Наповнюваність бюджету,
наповнюваність шприця.
А тут - тут аграрний сектор,
"Зелені міста легені..."
Острів. Легенда, себто.
І хороше всім в легенді:
Картопельці й трасі,
І хазяїну дачі,
Чиємусь гузну
В спортивних штанях.
Опорам лінії електричної передачі,
Тіням поетів,
Що цідять сльози ледачі,
Але зухвало
вигнеться
шлях -
І скрикнуть кручі черстві,
І світ стане іншим.
Радість чужа полетить під укіс.
Взявшись з нічого, нічого не пояснивши,
Сині шаблі відваги вдарять тебе навскіс.
І приладнають крила. І вже не буде рівних.
Сила забута в небо тебе здійма.
Світе зчужілий! Як же без слів і брів тих,
Над які кращих в світі нема?!
Знов дорога. В салоні машини цяцька
Гойднеться на шворці. Тихо вдариться в скло.
А серце грає. Козацьке. Таки козацьке!
Допоки світу. Що б не було.
Звичайна дорога в жовтому літі... ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
Переспіви
Дякуючи Рільке
Самотність - дощ. Постала з моря
назустріч вечорам, з долин далеких
до неба пнеться, сповненого нею,
на місто валить.
Дощить захлинно зрадою годин,
коли на ранок вулички - навспак,
голодні утілеснення - щодалі:
журлив�... See more Переспіви
Дякуючи Рільке
Самотність - дощ. Постала з моря
назустріч вечорам, з долин далеких
до неба пнеться, сповненого нею,
на місто валить.
Дощить захлинно зрадою годин,
коли на ранок вулички - навспак,
голодні утілеснення - щодалі:
журливі й розчаровані. І люди,
що ділять ненависть у ліжку.
В цей час самотність як вперіщить.
Оригінал
Einsamkeit
Einsamkeit ist wie ein Regen.
Sie steigt vom Meer den Abenden entgegen;
von Ebenen, die fern sind und entlegen,
geht sie zum Himmel, der sie immer hat.
Und erst vom Himmel fällt sie auf die Stadt.
Regnet hernieder in den Zwitterstunden,
wenn sich nach Morgen wenden alle Gassen
und wenn die Leiber, welche nichts gefunden,
enttäuscht und traurig von einander lassen;
und wenn die Menschen, die einander hassen,
in einem Bett zusammen schlafen müssen:
dann geht die Einsamkeit mit den Flüssen ...
***
Я -- твій переклад -- з кожного рядка
каліграфічно виписана рима --
добачена в між-бережжі картина:
тонкий туман, парк, осінь, /ти-/ріка.
Авто-переклад -- з почуттів в слова
без словників, редакторів, приміток --
видання принесу in der Nachmittag*.
Маршрути всі на карті Києва.
У їх множинності -- повторнй час --
мій олівець -- подільність на дванадцять --
так перснів завжди більше, аніж пальців,
так я перекладаю нас. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Паливода Петро | Apr 17, 2009 |
Зоряний дощ
Зоряні хмари нависли –
Зоряний литиме дощ.
В грудях великого міста
Вже відчувається дрож.
Скине земля очманіло
Сукню брукованих площ.
Спрагою змучене тіло
Питиме зоряний дощ.
***
Поезія
Знайти ті єдині слов... See more Зоряний дощ
Зоряні хмари нависли –
Зоряний литиме дощ.
В грудях великого міста
Вже відчувається дрож.
Скине земля очманіло
Сукню брукованих площ.
Спрагою змучене тіло
Питиме зоряний дощ.
***
Поезія
Знайти ті єдині слова,
щоб запалили вогонь
тим, що збились з дороги,
і погукали за стіл голодних,
а всі інші -
це просто шурхіт
дірявих барабанів,
що гудуть від вітру.
Троянда
Вона стояла в самоті й печалі,
Бо думала, що неповторна у красі,
Та інші цю красу не помічали...
Вона не знала: квіти – королеви всі. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
Метафізика восени,
Цифри – скінчено. Кроки – лічим.
О як часто прикритись нічим
Од нестерпної глибини...
Розбудивши найвищі сни –
Душу – наче монету – зичим,
З нежіночим-нечоловічим
Сивим профілем сатани.
Завтра – паморозь. Час – поник.
... See more Метафізика восени,
Цифри – скінчено. Кроки – лічим.
О як часто прикритись нічим
Од нестерпної глибини...
Розбудивши найвищі сни –
Душу – наче монету – зичим,
З нежіночим-нечоловічим
Сивим профілем сатани.
Завтра – паморозь. Час – поник.
І пора повертати лик
В передбаченні перельоту.
Але фею життя – гони:
Бо її сатурнічний скрик
Тишу вб’є – мов живу істоту...
***
Водоспади скаламутиш – секунди – бемолі,
О нескрипко ясночресла в вічнім збою...
Он чатують в надвечір’ї звірі чорночолі,
Шкіри знявши, щоб бути з тобою...
Між купавами холодними проллятим
Білим слідом – не від Бога й не до Бога, –
І так само чимось ніжним і беззахисно-проклятим –
Очі в небо – неспромога...
Але стріне і зупинить зупиняючою дланню –
Стежкою, мов сто доріг, курною.
І для нього вже не будеш ані скрипкою, ні ланню.
Станеш попелом. Я попіл. Станеш мною... ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Довган Ярослав | Apr 19, 2009 |
Господня мавпа у Господнім храмі
клячить і робить міни й десь-колись
так чітко бачить у вітражній рамі
зелену крону й недосяжну вись.
Сама собою у просторім храмі.
І все саме собою навкруги,
допоки плавно у небесній брамі
не з’являться на древках ... See more Господня мавпа у Господнім храмі
клячить і робить міни й десь-колись
так чітко бачить у вітражній рамі
зелену крону й недосяжну вись.
Сама собою у просторім храмі.
І все саме собою навкруги,
допоки плавно у небесній брамі
не з’являться на древках хоругви.
***
Пам’ятай, що і тут, і он там
росли дерева.
Та і хата твоя дерево і глина.
І коли літніми вечорами,
примостившись на призьбі й на лаві,
згадуєте,
пам’ятай,
з сусідніх вікон
спостерігають
за тобою і за тим, що діється.
То з-за фіранок
визирають ті дерева,
що і там, і тут
давно колись росли.
***
Вона повернулася. І тепер щоночі, а особливо над ранок настає така тиша, як і тоді, перед великою повінню, що так і не скінчилася. Обважніло долає вогке повітря, перелітаючи з вершка дерева, котре вже не скрипить ревматично, на комин гостроверхої хати. І криком кричить, паралізує простір, розтинає.
Щось має статися не нині – завтра, оскільки її крила розпростерті над людьми, над звіриною.
Як добре, що вона нарешті повернулася.
Моя порожня запальничка зачеркується і освітлює порожній спокій. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Назаренко Володимир | Apr 19, 2009 |
Засумували мавпи
Засумували мавпи. Вже зима
на шибах креслить ієрогліф лютий.
Мені не віриш ти, але нема
в моїх словах ні меду, ні облуди.
Минають ночі, крижаніє сад,
як кажани – в хліві сплять кури чорні;
вапном в коров’ячому вим’ї молоко стає... See more Засумували мавпи
Засумували мавпи. Вже зима
на шибах креслить ієрогліф лютий.
Мені не віриш ти, але нема
в моїх словах ні меду, ні облуди.
Минають ночі, крижаніє сад,
як кажани – в хліві сплять кури чорні;
вапном в коров’ячому вим’ї молоко стає,
вугілля пахне допотопним торфом.
Засумували мавпи. Йдуть роки.
Мені ти віриш. Крижаніють вишні.
Щось неземне тіка з-попід руки,
наче дитина...Тихо диха тиша
у нашій хаті, повній порохів.
Ідуть віки. Не віриш...Віриш...
Гарно
було мені, було мені...мені
гойдатись на тугих твоїх ліанах.
***
Фонтан “Самсон”
Щодня страшнішає Самсон
і вже на те немає ради –
хіба що осінь тихо вкраде
героя в золотий свій сон.
В чотирикутнику колон
він роздирає пащу леву,
і листя ланки в тишу древню
спадають з тополевих крон.
Безсило цебенить фонтан,
лівійський лев відпочиває,
коли його перемагає
щупавий, мов чернець, титан.
І то видовище жахітне
було б... Але як оберіг
увінчує архистратиг
Ротонду– й можна непомітно
схимерити, мов то запону
ізніме з тайни цього миру –
полоскотать п’яту Самсону,
що роздирає пащу звіру... ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Клименко Наталя | Apr 19, 2009 |
В маринадах дощів п’яний жовтень і пряне вікно
Золотавого світла. У діл простилається тиша.
Сива Парка не нитку пряде – тче важке полотно,
На якому маляр чорно-білу парсуну напише.
А в саду грушопад. І півзливи, бо пів протекло
Крізь мовчання твоє і у трави л�... See more В маринадах дощів п’яний жовтень і пряне вікно
Золотавого світла. У діл простилається тиша.
Сива Парка не нитку пряде – тче важке полотно,
На якому маляр чорно-білу парсуну напише.
А в саду грушопад. І півзливи, бо пів протекло
Крізь мовчання твоє і у трави лягло письменами.
Б’ється крилами гілка у золотосяюче скло.
Ти відчиниш вікно і вона проросте межи нами…
***
Добирати слова, котрі вітер все рівно розвіє,
Обривати з дерев перламутрові бризки дощу,
І сміятися, так, без причини, але до плачу,
Щоб по новому чорною тушшю забарвити вії,
І босóніж по місту гуляти дощем досхочу.
Потім жити крізь жовтень: до тебе, тобою, по тóбі.
Поминальна веселка в мереживі жовтих беріз.
Порожнеча. Недопалок. Осінь. Андріїв узвіз.
Волоцюга у вицвілій і пошматованій робі
Підбирає слова, що бруківкою котяться вниз…
***
Він доторкнеться до твого плеча,
Сховавши пазурі – воно ж бо не пристало...
Ти не помітиш хижого оскалу,
Що зачаївся у його очах.
Він огортатиме туманом снів,
Слизькою ящіркою влазячи у мозок,
Ти не почуєш тихий відголосок
Давно потоплених і спалених світів.
І ти раптово звіришся йому,
Ви станете однаковими зовні,
І той із вас, хто першим вип’є повню,
Вінцем творіння нарече пітьму.
***
Обірветься останній промінь повні.
Гортанна тиша, змішана з пітьмою
Сочитиметься крізь зіниці. Зовні
Ні я, ні ти – ні зойком, ні рукою
Не смітимемо надколоти бога,
Що зліплений Ніким з рудої глини,
Але з очей стікатиме до нього
Холодне марево, Ніщо, котре поглине
Його. І розплетуться наші руки,
В судинах чорних темрява проклята,
Заклекотавши, закипить… Від звуку
Того прокинеться Ніхто і вп’яте
Замісить глину…
***
Це місто смертельно хворе,
Занадто слабке для спротиву,
Заклякло в гримасі подиву
Під траурний марш підборів.
Судини холодних вулиць,
Із пробок ранкових тромбами,
З підземними катакомбами
У коло одне замкнулись.
А місту бракує кисню –
Легені його прострелено
Фальшивими менестрелями
І жовтим прогнилим листям.
І очі його налякані
Холодними снами осені,
Дітьми нічиїми босими
І кинутими собаками.
Це місто смертельно хворе,
Воно затулилось долонею...
Я чую його агонію
За маршем своїх підборів...
***
Літній будень
Липне день до підборів розталим асфальтом,
Роздратоване сонце обпалює шкіру.
Пробігаю по тільки-но придбаним шпальтам,
Що, мов змій, проникають в громадську довіру.
Заливаю прочитану істину чаєм.
Потопаю у клопотах, як в ополонці.
Від гарячого неба обличчя ховаю,
Де під Богом, ще тліє недопалок сонця...
Тане день. Вже повітря розпечена лава
Перелилась за край вечорового дзбанку.
Знову чай, чи вершками розбавлена кава...
Знову вільна... живу до наступного ранку...
[Edited at 2009-04-19 07:11 GMT] ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
Новорічне-1
Не те, мій Боже. Всі слова не ті,
Зриваються із язика із тріском,
Як кольоровий розсип конфетті.
Моє дитинство – як стара валізка,
Десь на горищі пам’яті чаїться –
І шкода викидати, і громíздка.
Я забуваю вулиці і лиця,
І пам’я... See more Новорічне-1
Не те, мій Боже. Всі слова не ті,
Зриваються із язика із тріском,
Як кольоровий розсип конфетті.
Моє дитинство – як стара валізка,
Десь на горищі пам’яті чаїться –
І шкода викидати, і громíздка.
Я забуваю вулиці і лиця,
І пам’ять – як старий затертий запис,
Чи звук поганий, чи напів насниться .
Я пам’ятаю смак святкових трапез:
Цукерки. Мандарини. Лимонад.
І «З Новим Роком!» кривуватий напис.
Це я писала – з маминих помад.
***
Не те, щоб все змінилося – деталі:
В останню мить вбігаю з електрички,
Летять в куток пальто і рукавички –
Мене чекали. Решта – це дрібнички.
Я повернулась. Можна жити далі.
***
Отаке повертання щороку до своїх основ –
Я закінчила коло. Я скоро почну його знов.
/////////////////
Новорічне-2
Уроборос все ближче до свого хвоста.
Скоро буде шампанське і будуть куранти.
Через сотні років у старі фоліанти
Увійдуть наші свята і наші міста.
І напишуть: вони прикрашали голкові –
Ніби символ… Ну, вічність – це надто банально.
Ну, напишем – цей символ був дуже сакральний.
І додати: ці дані, мабуть, помилкові.
Або цей ритуал: загадати бажання
За дванадцять ударів – і випити, з’їсти.
Наші предки були з чудернацького тіста,
Часто вірили в магію чисел, гадання.
І при цьому були - через раз – атеїсти.
А опісля у них починались вертепи.
Цей «вертеп» – це предмет багатьох дисертацій,
Не один науковець попросить дотацій
На теорії типів, і рухів-ротацій,
На «поліський підвид і гібрид лісостепу».
Може, все буде так – із досліджень щось вийде путяще:
Ми згори посміємось із їхніх об’ємних томів.
Ми прожили цей рік – кожен так, як хотів чи зумів.
А наступний, можливо, удасться нам трішечки краще. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Ніка Новікова | Jul 9, 2009 |
Закляття
Просторий день, вмісти мої думки.
Вмісти мене. Я розіллю в бруньки
Себе по краплі, щоб за кілька днів
Розквітнути у мареві видив.
Прозорий день, вмісти мою красу.
Вмісти такою, що колись знесу
Її лише у світлий, теплий спомин,
І до ста... See more Закляття
Просторий день, вмісти мої думки.
Вмісти мене. Я розіллю в бруньки
Себе по краплі, щоб за кілька днів
Розквітнути у мареві видив.
Прозорий день, вмісти мою красу.
Вмісти такою, що колись знесу
Її лише у світлий, теплий спомин,
І до старих, запилених альбомів.
Щасливий день, мов погляд породіль.
І сонце ллє розраду звідусіль,
І я, весною впоєна ще тою,
Вже спрагла, нетерпляча до нової,
Стою і серце тим промінням гою.
І сум важкий дається навтьоки…
Весняний день, вмісти мої думки!
///////////////
Піст
за крок до віро-ріки, за мить до рішенння
стояли чоловіки, стояли грішники.
а з того боку води всміхались янголи,
і яблучком вабили.
зробити би крок, за кроком – жадане звершення;
в рішучості всі, мов бóги, були довершені,
у страхові всі, мов демони, обезкриліли,
посивіли.
по цей бік віро-ріки сумні, голодні,
вони хотіли яблук і вже сьогодні.
але ховали очі, неначе злодії,
а що робити? – клята аквафобія!
а я по той бік річки, налита солодом,
іздалеку - наче янгол, облитий золотом,
зриваюся з гілки – геп!
і мене розколото…
і сік по землі тече,
мов нектаропроводом...
і кроки важкі – так гицають, наче молотом:
біжать по воді.
розговілись (чи пак?)
від голоду?
/////////////
Скляна зима (урбаністичне)
Десь там, у місті, спить скляна зима.
А тут, в калюжах, гинуть дикі зорі,
І наповза на небеса пітьма.
Зима – є ти. Але тебе нема.
А є вона - три місяці в мінорі…
Моя вина, що ми були. Бо стали
Небесними. Але любов земна
Мене перемогла, тобі програла.
Бо ти – є ти. А я цього не знала.
І це – мій біль. І це – твоя вина.
Не треба ні прощань, ані прощень.
Нащо іти на мур мечем булатним?
Тече твоя зима сумним дощем,
І доливає в чашу серця щем,
Бо заливає нашу дику м’яту.
І все. І м’ята пахне та гниє.
Од вічного ніхто не має втіхи.
Бо ми не вічні. Ми – лиш те, що є:
Бурульки, що зриваються зі стріхи.
Та спить скляна зима. А дві зорі,
Що їм без нас, небесних, вже не сила,
Втонули у зимі, що задощила.
Бо ти навчив їх прагнути землі,
А я без неба жити не навчила. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
***
Я хочу в Місто, де живуть дощі –
Протяжно-сірі, наче сни хасида,
Щоб ми – за руки – мокрі, як хлющі –
У цьому Львові, як у Атлантиді
Згубились між водою і камінням…
І наша хата поросла б корінням –
Як лабіринт – ні вийти, ні зайти…
Довічна осі�... See more ***
Я хочу в Місто, де живуть дощі –
Протяжно-сірі, наче сни хасида,
Щоб ми – за руки – мокрі, як хлющі –
У цьому Львові, як у Атлантиді
Згубились між водою і камінням…
І наша хата поросла б корінням –
Як лабіринт – ні вийти, ні зайти…
Довічна осінь і пречистий ти.
Стигмати тріщин встеляться по стелі
І ми, обвившись тілом, як плющем,
Від ніжності помремо у постелі
У тій майстерні, що живе дощем
І тліє листям, як правічна мова.
Твоя любов – шовковиця шовкова:
Тавро цих губ довіку не відтерти –
Чорніших і від кави, і від смерти.
////////////////////
Риболовля
І листя торішнє, і небо горішнє
(Не Сьоме – до сьомого смертникам зась)
Чадіють димами… Намолених віршів
Губами торкається сонний карась.
(Німе до німого – і більше нікого.)
Та гострі гачечки і мокрий горох,
Натягнуті жили на вудочках Бога,
Така риболовля – попарно, по двох.
…І зябра здригаються рвучко, надсадно.
І чорна луска шаленіє: «Води!»
…І ангел Спокути із Першого Саду
Мітлою змітає Останні сліди.
//////////////
Зимове замовляння
Повні по вінця чари,
повні тобою сни…
Київ – німа почвара –
спатиме до весни…
Липне до ніг багнюка -
не перейти зими…
Просто візьми на руки.
Просто собі візьми -
Дивну, смішну, грайливу…
Тихо цілуй в чоло…
Хай до весни забуду
все, що уже було…
…Білі високі гори…
Відблиск чужих вікон…
Горечко моє, горе,
мій нереальний клон…
…В чорне глибоке море
падаю в дивних снах…
Будь мені – наче човен,
відговори мій страх...
…Тільки слова, як сливи,
сипляться за поріг…
Дай тобі, Боже, сили,
мій віртуальний гріх…
/////
Шабат
...Монетка валідолу під язик –
І можна жити так, як жити звик,
Вгортаючись у мудрість і покору,
Мовчати тишу і читати Тору,
І листя рахувати день при дні,
Питаючи:
− За що сіє мені?
Старіє жовтень... То старий єврей,
Як до Стіни, до зимних батарей
Притулиться чолом – і тихо плаче,
То молитви дощів, кущів, неначе
Усі слова сплітаються в одне:
– Нехай мене ся чаша омине...
А чаша повна – через вінця – вщерть.
Спочатку вітер, а за вітром смерть –
Зайдуть в оселю, сядуть за столом:
– Шалом, синочку втомлений, шалом...
Горять свічки. У всесвіті шабат.
І він умре.
І прийде листопад.
[Edited at 2009-07-09 18:50 GMT] ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 19:50
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Чорнява Жінка (Люба Лібуркіна) | Jul 9, 2009 |
РАЯНА ДОРОГА
Ми міряли цей брід
старались перейти
по камінцях
не замочивши ноги
на беріг інший,
де п’янить бузок
і конюшина ліловіє
край дороги,
де бусол чорний
все склада гніздо
і махаони
в самбі передсмертній
такі смішні і м... See more РАЯНА ДОРОГА
Ми міряли цей брід
старались перейти
по камінцях
не замочивши ноги
на беріг інший,
де п’янить бузок
і конюшина ліловіє
край дороги,
де бусол чорний
все склада гніздо
і махаони
в самбі передсмертній
такі смішні і мудрі,
де вино
і хліб до нього
от і все до столу,
де оболоні
свіжий малахіт
приймає ніжно
відболіле тіло
і лови де скінчаються
і світ
знесилений їх розпочати
знову…
Ми мріяли
пройтися по воді,
як посуху,
та раяна дорога
лежала в глибині.
А ми були малі…
/////
Серпнева мелодiя
Медовий серпень
........у вікна ллється,
Осінню пісню
........шепоче серце,
Душа блукає
........в рожевім гаї,
Бо скільки жити –
........зозуля знає,
І день коротший,
........і ніч зухвала,
А ти все ближче,
........а слів замало,
Вже сонце швидше
........за овид пада,
Ріка зомліла
........від зорепаду...
/////
А шоу все трива...
На сході сніг, на заході імла,
Отак і живемо серед негоди,
На голки рим нанизуємо сходи,
Із вірто-ніжності будуємо слова,
І, полонені магією скла,
Все граємо у пристрасть і сумління,
Забувши про байдужість павутиння,
І шоу все трива...трива...
/////
Таке нескладне питання
Мій янголе сивокрилий,
пораднику безголосий,
де, за якими брамами
приховуєш світлий лик?
Фіранками бавиться осінь,
стікають на блюді сливи,
медвяно струмить повітря
і губиться серед гір…
Ти є? чи ти був? чи будеш?
таке нескладне питання,
навіщо тоді ті знаки
долонями стережу?
твій посміх відлунює вітром,
твій погляд відблискує в ватрі,
твій подих – у першій ноті
тендітного «Summer Time»…
/////
Прохання
і по дорозі на Елізій -
хоч по прямій, хоч по косій -
врятуй нас, Господи, від місій
і борони нас від месій...
/////
Стара кав’ярня
Ці тістечка у формі серця,
що зводять роки нанівець,
і запах меленого перцю,
і кривоногий той стілець,
рожеві стіни тут ще й досі,
десерт блакиті за вікном,
у порцеляні стигне осінь
і трішки кави з коньяком...
[Edited at 2009-07-09 19:01 GMT] ▲ Collapse
| | | | | Počet stránok v téme: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія No recent translation news about Ukrajina. |
| Protemos translation business management system | Create your account in minutes, and start working! 3-month trial for agencies, and free for freelancers!
The system lets you keep client/vendor database, with contacts and rates, manage projects and assign jobs to vendors, issue invoices, track payments, store and manage project files, generate business reports on turnover profit per client/manager etc.
More info » |
| | Trados Studio 2022 Freelance | The leading translation software used by over 270,000 translators.
Designed with your feedback in mind, Trados Studio 2022 delivers an unrivalled, powerful desktop
and cloud solution, empowering you to work in the most efficient and cost-effective way.
More info » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukrajina
