| Počet stránok v téme: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | Off topic: Сучасна українська поезія Nadvädzujúci príspevok na vyvesovateľa: Jarema
|
|---|
Marta Argat 
Local time: 20:13
čínština -> ukrajinčina
+ ...
Пане Юрію, дуже вдячна вам за різдвяну тему!
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Маріанна Кіяновська | Nov 30, 2005 |
У карафцi вино просвiтлене.
Повертаються птицi в тiло.
В цьому свiтi кохала вiхола
Дуже тепло i дуже бiло.
Знемагали на грищах голуби.
Облiтали на вiтрi синьо.
I вмирали снiги вiд холоду,
I не мали для себе сина.
***
Я одалiска. Тiло i печаль.
Д�... See more У карафцi вино просвiтлене.
Повертаються птицi в тiло.
В цьому свiтi кохала вiхола
Дуже тепло i дуже бiло.
Знемагали на грищах голуби.
Облiтали на вiтрi синьо.
I вмирали снiги вiд холоду,
I не мали для себе сина.
***
Я одалiска. Тiло i печаль.
Душi нема, лиш очi повнi шалу.
Я пам'ятаю, ти мене лишав
Своєму богу на гiрку поталу.
А бог чекав. Вiн зразу не карав.
Вiн ще хотiв, щоб позбулася бруду.
Так, бог — то бог, найвища правда прав.
Вiн милосердний: не собi — то людям.
А свiт… А свiт втiкав вiд суєти,
I людям захотiлося страждати.
I захотiли люди розп'ясти…
Нi, не мене, мої вiнчальнi шати.
I розп'яли, ти знаєш, розп'яли,
I бiла кров стiкала по колiнах.
I хтось прощення у Христа молив,
А в натовпi стояла Магдалина
I реготалась. I дивився бог
На суд отой над чистим i невинним.
А той, що в натовпi стояв, а той
Дивився просто в очi Магдалини
I плакав. Бог казав, що вiн простив,
Вгинався хрест пiд тягарем покори.
I далi все були хрести, хрести
Тривожним безпросвiтним коридором.
Я одалiска. Тiло i печаль.
Душi нема, лиш очi, повнi шалу.
Пригадуєш, як ти мене лишав
Моєму богу на гiрку поталу?..
***
Я свідок розпаду підвалин. Це зеніт
Всеруйнування атомів і суті.
Iдуть паломники, в гарячу магму взуті,
Несуть в долонях саджанці і лід.
Ненатлість логіки потопу: пахне сіль.
Гранітні плити. Скальпель. Плавний розтин.
Земля у язвах. Вітер звідусіль
Мертвотний дух у мертві мушлі зносить.
Хто просить, той і має. Рівність ран.
Всі різні в сім'ях — Каїн, Авель, третій…
Апокаліпсис. Дика зав'язь. Лан
Під диким небом воронням облетів.
I лиш одне із сотень поколінь,
Які принишкли — без знання — в утробі,
Повернеться до сонця. I крізь тінь
Затемнення хтось загукає: "Пробі!"
***
Монополія кленів на втечу ув осінь. Сніг.
Зауважую докір в очах горобців принишклих.
Листопадове скерцо. Трамвайчик тамує сміх —
Досконало, як маг, — бо такий вже у нього вишкіл.
Днесь поблідла пожежа — збіліли її сліди.
Снігопад попри листя — непевно йому до суму.
Мореплавцю зсудомить око — нема води.
Борозною трамвай поміж мотлохом в небо суне.
***
гіацинт попід місяцем герцог величний
пауза в менуеті трішечки затяглася
пластика карколомна тіло його обтічне
кров селекції в жилах у всіх його іпостасях
а коханка його в кабареті співає соло
шкіра її єдвабна тонша пелюсток рожі
з герцогом наодинці лишається майже гола
та герцог її ні взяти
ні забути не може
помста буде страшною розв'язка майже трагічна
гіацинтовий трунок гіркіший німої ролі
панна вип'є трутизну і зробиться тиха й вічна
тільки місяць-мефісто дивитиметься вороже
дощ почнеться в дієзі й закінчиться в бемолі
зимним голосом в жилах зглянься помилуй Боже ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Ольга Германова | Dec 9, 2005 |
Міфічна реальність
Міфічна реальність: надломлена стеля,
Трибуни дощів, ластовиння ночей…
Лечу крізь безмежність до сонця оселі,
Лечу до тепла каламутних очей.
Хто скаже мені: “Зупинись на прощання”,
Закутає шармом розхристаних слів?..
Я ... See more Міфічна реальність
Міфічна реальність: надломлена стеля,
Трибуни дощів, ластовиння ночей…
Лечу крізь безмежність до сонця оселі,
Лечу до тепла каламутних очей.
Хто скаже мені: “Зупинись на прощання”,
Закутає шармом розхристаних слів?..
Я лину свідомо на промінь кохання,
Я лину свідомо у вир почуттів.
Зів’яну в пітьмі, мов торішній гербарій,
На зло і добро розкладуся в труні…
Благаю: залиш мені цей планетарій,
Благаю: не руш те, що стогне в мені.
***
Антитеза
Мрієш про спокій – ввижається біль;
Прагнеш до слави – виходить екзиль;
Вигляд тверезий – у мозку дурман;
Пишеш поему – закінчиш роман.
Звикнеш до осені – прийде зима;
Волю оспівуєш – кличе тюрма;
Квітнеш у мирі – гниєш у війні;
Навіть у натовпі ти в однині.
***
Крий Боже!
Крий Боже загубитися на дні
І виринати на майдані в свято,
Вигадувати фрази відчіпні
І під гарячим серцем лід ховати.
Померти в ніч під знаком Терезів,
Дійшовши згоди із законом карним,
Розчулитись від співчутливих слів
І анекдотом тішитись вульгарним.
Крий Боже від незграбності душі,
Що відкидає правила й догмати,
Що день і ніч чатує на межі:
Вирішує, який би світ обрати.
***
Осіння жовч
Осіння жовч… І мрії нетутешні…
Вдивляюся в облізлі очі хмар.
Слова приходять: вдалі й недоречні,
І падають дощем на тротуар.
Іду в нікуди завченим маршрутом,
У безвісті шукаючи снагу.
Любов і смерть – незмінні атрибути –
Розвіють екзальтовану нудьгу.
Цей світ – дурний, як сон,
брудний, як дійсність,
Кудлатий дим розпалених багать.
Потрапивши до нього у немилість,
Лишається не жити, а сконать.
Суспільство шкодить серцю самотою.
Думки крамольні – з медом на вустах…
Не вимагай, щоб я була не тою,
А попроси, щоб все було не так.
***
Кава
Занурюю погляд у сонячні храми,
Що світять мені крізь прозоре вікно.
Людей розділяю на шістки та дами,
А ким я для них є – мені все одно.
За місцем зірок майбуття прогнозую,
Угадую настрій за тоном розмов.
Та бажаним дійсність нерідко маскую,
Бо кава холодна смачніша за кров.
***
Перемога душі
Хочеш бути моїм натхненцем?..
Повисмикуй із серця рядки,
Подаруй мені свій Освенцим,
Повизбируй з калюжі зірки.
Хочеш бачити сни кольорові?..
То купи собі калейдоскоп,
Не зациклюйсь на гарному слові,
Вмій сказати поезії: “Стоп!”
Хочеш стати моїм ідеалом?..
Вмій метати словесні ножі,
Уколи недоступності жалом
І святкуй перемогу душі! ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
Під Бернардинами плаче дитина,
Сльози гойдаються на павутинах.
Тема, сюжет — барокова картина:
“Плаче дитина. Львів. Бернардини.”
Плаче дитина голосом дивним,
Мури міські — вимираючі стіни —
Глухо відлунюють ізсередини.
Північ. В агонії б'єт�... See more Під Бернардинами плаче дитина,
Сльози гойдаються на павутинах.
Тема, сюжет — барокова картина:
“Плаче дитина. Львів. Бернардини.”
Плаче дитина голосом дивним,
Мури міські — вимираючі стіни —
Глухо відлунюють ізсередини.
Північ. В агонії б'ється годинник.
Під Бернардинами темно і зимно,
Скрізь ні душі, ні зорі, ні людини.
Довго потому освячує іній
Срібну сльозу на тонкій павутині.
***
Знову жовтня сіре піднебесся,
Аж слова набряклі від води.
По дорогах свого безколесся,
Доки можеш вірити, — іди.
Голуби, як тіні великодні,
Загрузають в повітряну товщ.
Час — то зморшка на чолі Господнім.
Все, що можеш вимовити, — змовч.
***
Контрольний простір спрощеного росту
Твоїм вітчизнам дав солідну фору.
Голодний пес наскакує знадвору,
Як матадор, на зиму голокосту.
У третій вечір атомного посту
Мадонна Рафаеля — Сальвадора
Тобі лікує випарами хлору
Парафіяльно-підданську коросту.
Поміж зими, Мадонни і постелі,
За п’ять ходів від думки до петлі,
Коли існстинкт руйнує епітелій,
Пізнай свою невиваженість і,
Знайшовши богообране поліно, —
Теши собі святого Буратіно. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Сергій Татчин | Dec 20, 2005 |
З того боку мовчання
З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафі... See more З того боку мовчання
З того боку мовчання – хрести
Й заштриховані спокоєм кола.
Там минуле з майбутнім – на ти,
І хитка порожнеча довкола.
Там чиєюсь рукою в зеніт
Вбиті цвяхами літери птахів,
Що ввижаються звідти мені
В олов’яні рядки епітафій.
Там напруга, як рвана струна,
Розпрямилась в посріблену тишу,
А моя нагорода-вина
На долонях рядки свої пише.
Там – остання з минулих надій
Зачекалась в моєму полоні
На ймовірність, що ще при житті
Я відмию від літер долоні.
Стану чистим, як вранішній сніг,
На якім не топталися люди,
Щоб прийшло й притулилось до ніг
Цуценятком дитинство забуте...
***
Лист другові сьомий
Ховайся, друже...
Грудень – білий злодій –
Шукає всіх прибічників тепла.
А що простить – надіятися годі:
Він син зими, зима ж на тебе зла...
Вона здіймає крила, як заграву,
І їй зі всіх потрібен тільки ти,
Бо тільки ти по зоряному праву
Допомагав нести мої хрести...
Шануйся, друже...
Низками історій
Лишай пташині знаки і сліди,
Почни одну з незайманих Love story,
Одному важко зиму перейти...
...Сто днів зими несуть її клейноди.
І ця юрба затягує пісні
Про холоди, покладені на ноти,
Що ще з весни грозилися мені...
І я один на березі дороги,
До мапи суму – вікнами очей,
Вбираю шлях, яким у сни потрохи
Оце бліде видовисько тече...
А з того боку – вигадані друзі,
Для непричетних – зовні – неживі,
Одним рядком навік завмерли в русі:
Від віри в світ – до світу в голові.
У тих світах не вірю у слова я,
Бо вже окріп самотністю, й пусте,
Якщо ніхто із мертвих не сховає,
Коли зі сходу суржиком мете...
P.S.
В моєму напрямку зима
Зробила кілька кроків
І зупинилася сама
На сто холодних років.
А я стою на цій межі,
Приречений до віри
У те, що ми навік чужі
Й поріднені допіру...
М.Фішбейну
Коли холодні янголи зими
Піднімуть в небо довгі срібні труби,
Й поллється сум-мелодія, а ми
Уявим, як примерзли їхні губи;
Коли Земля зупиниться в пітьмі –
Ділити всім живим грудневі зорі,
Й поділить, і залишиться в умі
Той залишок, в якому ми – прозорі;
Коли Господь прихилиться чолом,
Щоб подивитись людові у очі,
І вклякнуть люди: „Господи... Шолом!”
Й Господь перехреститися захоче;
Тоді і я, і друг мій – ще не мрець,
За стільки слів не схибивши ні разу,
Через ліси і гори – навпростець,
Дійдемо у пітьмі до Фішбейнstrasse,
Й три пари рук розкинемо в хресті,
Як і тоді, коли була причина,
Бо на коли – ми маємо – тоді,
А на причину – рима – Батьківщина,
Тоді Господь від праведних щедрот
Запалить день на самім сході суші
І усміхнеться з зоряних широт,
Й земля здригнеться
й далі колом
рушить...
[Edited at 2006-02-26 19:44] ▲ Collapse
| | | | | Кортить постояти між великими | Jan 17, 2006 |
З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
***
Співали півні вдалині,
Згасали зорі,
А ми лежали на рядні
В старій коморі.
Кусали шию остюки,
Ломило спину,
А батько гнув нам матюки
Десь коло тину,
І по леваді з рогачем
Ходила мати,
Й дитина сходил... See more З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
***
Співали півні вдалині,
Згасали зорі,
А ми лежали на рядні
В старій коморі.
Кусали шию остюки,
Ломило спину,
А батько гнув нам матюки
Десь коло тину,
І по леваді з рогачем
Ходила мати,
Й дитина сходила плачем
У нетрях хати.
А в нас - свій клопіт,
шепіт,
піт,
Цілунків - триста!
...І колихався твій живіт,
Як діжка тіста.
(Василь Триліс. Майже неопубліковане) ▲ Collapse
| | | | _Alena
Ukrajina
Local time: 20:13
španielčina -> ukrajinčina
+ ...
| Великим доведеться посунутися:) | Jan 19, 2006 |
Vassyl Trylis wrote:
З ПАРУБОЦЬКОЇ ЛІРИКИ
А можна ще? І цей, і попередній, який Ви колись давно тут нам представили, дуже сподобалися, правда:)
| | | | | Не лякайтесь, великі! | Jan 19, 2006 |
[/quote] А можна ще? [/quote]
п. Олено, справа в тім, що насправді я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами. До того ж погано пам'ятаю, що я хотів ними сказати...
| | |
|
|
|
| Душевна лірика | Jan 20, 2006 |
Vassyl Trylis wrote:
...я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами...
Як на мене, то душевна лірика народжується саме тоді, коли немає "ідей", коли автор пише серцем, душею, а не розумом.
Потім, коли його твори набувають ідейної зрілості та стають у чергу до переліку класиків, душевності стає трохи (подекуди набагато) менше.
Чи може я помиляюсь?
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Поезія й душа | Jan 20, 2006 |
Dmitriy Kovalev wrote:
Vassyl Trylis wrote:
...я глибоко не згоден із моїми глибоко безідейними віршами...
Як на мене, то душевна лірика народжується саме тоді, коли немає "ідей", коли автор пише серцем, душею, а не розумом.
Потім, коли його твори набувають ідейної зрілості та стають у чергу до переліку класиків, душевності стає трохи (подекуди набагато) менше.
Чи може я помиляюсь?
Умовно, розум - то проза, душа - то поезія.
Без душі поезії, лірики не буває взагалі. Бо поезія звертається не до розуму, а до душі, до відчуттів.
Відносно класиків, даремно Ви про них так. Існують різні класики.
В цій антології класики відсутні взагалі. Навіть дещо інакше. В неї потрапляють перлини поезії незалежно від того, хто їх написав. Звісно, як на мій смак. Бо ж антологію поповнюю в основному я.
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER
Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
Як останній драндулет
На порозі катастрофи,
Я пишу прощальні строфи,
Я філософ і поет.
Ні бажання, ні часу
Виправляти власні хиби,
Вірю в безкін... See more Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
Як останній драндулет
На порозі катастрофи,
Я пишу прощальні строфи,
Я філософ і поет.
Ні бажання, ні часу
Виправляти власні хиби,
Вірю в безкінечну рибу
Й абсолютну ковбасу.
Я одвіку сам-один,
Не беруть мене простуди...
Горобці, коти і люди –
То найкращі із тварин.
...Я гуляю поміж вас,
Світ для мене як наркотик,
Я маленький чорний котик –
Шалапут і ловелас.
***
Нашепотіла строфи ці
Моя печаль – моя химера,
Не довіряючи паперу,
Я пишу вірші на руці.
На склянку мерзлого дощу
Мене запросить ніч осіння
І я, не маючи терпіння,
На пальці риму пропущу –
І будуть вірші знов – із тих,
Що не допишуться ніколи,
Бо вже стоять дерева голі,
А я пишу лише для них,
Бо ми із ними як мерці –
Життя зайшло за половину...
Заплаче осінь як дитина
І змиє вірші на руці. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Oleg Prots
Ukrajina
Local time: 20:13
angličtina -> ukrajinčina
+ ...
| Юрко Позаяк :) | Jan 20, 2006 |
АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б'є холодні клоки
Старовинний пендулум.
Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...
Знаю, скріз�... See more АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б'є холодні клоки
Старовинний пендулум.
Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...
Знаю, скрізь тут ходить дес,
Всі, хто був, пішли вже з нею,
По таємнім, темнім вею
Всі минули й зникли десь.
Ай'м елоун... Й тільки в найті
Я скликаю їх усіх,
Знову чути м'юзик, сміх,
Мову благородних кнайтів!
В їхнім колі я сміюсь,
Тайми згадую лицарства,
Глорію колишню царства
Й лиш під морнінг схаменусь...
Замовкають звуки струн,
Проскакав зелений дофін,
Час, коли я ляжу в кофін,
Знає тільки пендулум. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Наталка Фурса | Feb 26, 2006 |
МІФ ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ
Я так любила зваблювать слова!
Я з них казкові зводила палаци.
(Це ж вам не кам’яницю мурувать!..)
Вони ж — втікали, як пісок, крізь пальці.
І — злизувала хвиля замки ті.
І — берег очі пік, як аркуш білий…
І я слова, т... See more МІФ ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ
Я так любила зваблювать слова!
Я з них казкові зводила палаци.
(Це ж вам не кам’яницю мурувать!..)
Вони ж — втікали, як пісок, крізь пальці.
І — злизувала хвиля замки ті.
І — берег очі пік, як аркуш білий…
І я слова, терпінням, приручила.
Вони ж були — зрадливі, наче тінь.
Й хисткі, мов прибережна осока:
хіба у ній сховаєшся з бідою? —
Найменша повінь — і несе ріка
курінь очеретяний за водою…
Я все ще намагалася схитрить —
й слова ліпила із глевкої глини.
І — з саману звела собі хатину.
Її сточили зливи і вітри…
І я навчилась
мучити слова,
витешуючи грані — з глиб камінних!
Впокорила…
І — вивершила стіни.
(Не знайде швів вода і мурашва…)
Ще дах звести — і можна відпочить.
Виснажлива була у мене праця…
Зате яка споруда удалася! —
Її й віки не зможуть
підточить…
І в переддень високого Різдва
я вже хотіла освятити камінь…
Та раптом
збунтувалися слова!
І зажадали буть не домом —
Храмом!
І — не для мене,
а — для Божества…
Сяйнула іскра Божа із небес —
і розколовся тесаний мій камінь,
не гідний бути й підмурівком
Храму!..
І — нанівець пішов мій труд увесь.
Бо — розкотились звільнені слова:
жаринами,
що з іскри розгорілись…
І знову берег, наче аркуш, білий:
його ріка, як долю, намива…
Та не зведу вже дому на віку,
бо ті слова-жарини не холонуть! —
Й печуть мені
і очі, і долоні.
Ще й випікають рани…
на піску. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukrajina
Local time: 20:13
Člen (2003)
nemčina -> ruština
+ ...
Moderátor pre toto fórum TOPIC STARTER | Світлана Поваляєва | Feb 26, 2006 |
Льодяниковопрозорі
Ніжномедові легкі
Ламкі мерехкі невловні
Мінливі лелітки сонця
Дивне мереживо стиглого
Літнього вечора
на воді…
Небо штампує хмари
Немов попкорн
У яскраві пакети
Обох берегів
І велике це Місто
Стоїть �... See more Льодяниковопрозорі
Ніжномедові легкі
Ламкі мерехкі невловні
Мінливі лелітки сонця
Дивне мереживо стиглого
Літнього вечора
на воді…
Небо штампує хмари
Немов попкорн
У яскраві пакети
Обох берегів
І велике це Місто
Стоїть на колінах
І дивиться у воду
Немов Нарцис.
***
Медовий
і синій мов аквамарин
з росою у павутинні
з туманом на незворушній воді
прозорий
мов дим від осіннього листя
моторшний мов зграя ворон
у чистому аквамарині
неба
схожий на бурштин
обкачаний у калиновім соці
теплий мов
вагітна кішка
на колінах
у зоряну вересневу ніч
важкий мов
гордість чайки
вічний
немов річковий пісок
медовий і синій
тягар
моєї ніжності.
***
Знову прокволі ритми
Місто в дощі за вікном
Сині акації в парковому алгоритмі
Білий будинок, і хмари, забиті хрестом
Вулиця з виломом — риб’ячою лускою
В шибках міняться метаморфози весни
Плачу я плачу — скучила за тобою
З плівки не стерти ті зливові сни…
Тінь — метелик на свічку
Зсипаються з крил пелюстки
В зелені долоні покличу
Хустка часу здибиться хрустко
На грудях… пальці ламають ладан…
*** ▲ Collapse
| | | | | Počet stránok v téme: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія No recent translation news about Ukrajina. |
| Trados Business Manager Lite | Create customer quotes and invoices from within Trados Studio
Trados Business Manager Lite helps to simplify and speed up some of the daily tasks, such as invoicing and reporting, associated with running your freelance translation business.
More info » |
| | CafeTran Espresso | You've never met a CAT tool this clever!
Translate faster & easier, using a sophisticated CAT tool built by a translator / developer.
Accept jobs from clients who use Trados, MemoQ, Wordfast & major CAT tools.
Download and start using CafeTran Espresso -- for free
Buy now! » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukrajina
