Eroticism has this in common with an addictive drug: that there is a coercive element to its pleasure with which part of us is in complicity, and part not. Thus ever since time began men have been trying to enjoy eroticism without being destroyed by it. Societies, religions can be defined in the way they deal with this conundrum. Polygamy, monogamy with repression, monogamy with affairs, monogamy with prostitutes, serial monogamy. Not to mention individual solutions of great ingenuity, or desperation: Victor Hugo with the door knocked through the wall of his office, to let in a girl each afternoon. Auden's flair for finding call-boys in every town. Picasso who simply refused when wife and mistress demanded he choose between them. Then there is always the hair-shirt of course. But perhaps the thing to remember when you wake up with a life full of fresh paint and tortuous complications is that eroticism wasn't invented for you, nor merely for the survival of the species perhaps, but for a divinity's entertainment. Nothing generates so many opportunities for titillation and schadenfreude as eroticism. Which is why it lies at the centre of so much narrative. How the gods thronged the balconies of heaven to see the consequences of Helen's betrayal! And your friends are watching too. Your antics have put the shine on many a late-night conversation.
On the borders between mythology and history, that wily survivor Odysseus was the first who learnt to trick the gods. And perhaps his smartest trick of all was that of lashing himself to the mast before the Sirens came in earshot. There are those of course who are happy to stand at the railings, even scan the horizon. Otherwise, choose your mast, find the ropes that suit you: sport, workaholism, celibacy with prayerbook and bell... But the kindest and toughest ropes of all are probably to be found in some suburban semi-detached with rowdy children and a woman who never allows the dust to settle for too long.
| Це спільна риса для еротизму та наркотиків, що викликають звикання - наявність примусового елементу в задоволенні від нього, з чим одні з нас згодні, а інші - ні. Таким чином, з тих давніх давен чоловіки намагалися отримати насолоду від еротизму, водночас не знищуючи своє его. Можна характеризувати сіспільства, релігії згідно з тим, яким чином вони розв'язували цю проблему. Полігамія, моногамія зі стримуванням бажань, моногамія з позашлюбними романами, моногамія з повіями, послідовна моногамія. Не будемо згадувати окремі рішення великої винахідливості, або відчайдушності: Віктор Гюго, в стіні робочого кабінету якого були вбудовані двері, в які щодня в післяобідній час стукала і заходила дівчина. Чуття Одена в кожному місті знаходити хлопчиків по виклику. Пікассо, який просто відмовляв в проханні дружини та коханки у виборі між ними. Окрім цього, звичайно ж, завжди є волосяниця. Але що потрібно запам'ятати, прокинувшись разом з відчуттям нещодавно пережитих болючих насолод та протиприродніх ускладнень, так це те, що еротизм був придуманий і не для вас, і можливо, навіть, не просто для того, щоб види вижили на цій землі, а задля божественної розваги. Ніщо не породжує так багато можливостей для приємного збудження і насолоди від страждань інших, як еротизм. Тому він лежить в основі безлічі історій. Як же боги юрбилися на балконах в небесах, щоб побачити наслідки зради Олени! І ваші друзі також дивляться. Ваші витівки додали пікантності багатьом розмовам, які відбуваються запівніч.
На межі між міфологією та історією хитрий та непоборний Одіссей був першим, хто навчився вводити в оману богів. І можливо, найбільш дотепним його трюком був той, коли він прив'язав себе до щогли до тої хвилини, як до його вух почали долинати голоси Сирен. Звичайно ж, є й такі, які почувають себе щасливими, стоячи біля поруччів, та ще й пильно вдивляючись в обрій.
Інакше кажучи, виберіть свою щоглу, знайдіть мотузки, які влаштовують вас: спорт, робота, після якої вже не захочеться нічогісінько, целібат з молитовником та дзвоном... Але найбільш милими та міцними із всіх мотузок мабуть є ті, які знайдуться в якомусь приміському будинку на два виходи, з галасливими дітьми та жінкою, яка ніколи не дозволяє, щоб порох осів надто надовго.
|