Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув перший роковий помідор, який започаткував революцію названою «Томатіна»? Насправді, ніхто не знає. Можливо, це було антифранкістське повстання, чи карнавал, який став неконтрольованим. Згідно з найпопулярнішою версією - у 1945 році на фестивалі Лос Гігантес (парад з велетенськими ляльками з пап’є маше), місцеві мешканці споглядали на сцену галасливої сварки, яка привертала їх увагу. Так трапилось, що коло них стояв кошик для овочів, з якого вони взяли дозрілі помідори та почали їх жбурляти. Сторонні глядачі також приєднались до дійства, яке переросло у загальне жбурляння овочів. Підбурювачі були змушені заплатити продавцям за помідори, але це не завадило повторенню помідорних боїв та народженню нової традиції. Перелякана можливістю посилення непокори, місцева влада започаткувала, пом’якшила, але потім знову вела ряд заборон в 50-х роках. У 1951 році, місцеві мешканці, яки кинули виклик закону, були заарештовані, але під тиском суспільного загалу, біли відпущені. Найзухвалішим викликом забороні помідорних війн стало, у 1957 році, комічне поховання помідора у труні з процесією прихильників. Після 1957 року, місцева влада вирішила піти на поступки та вшанувати дивацьку традицію. Не дивлячись на те, що помідори стають ключовими у центрі міста, тижневе святкування йде до закінчення. Це урочисте відзначення святого захисника Баньоля, Діви Марії та Святого Луї Бертрана, що супроводжується вуличними парадами, музикою та феєрверками у веселому іспанському стилі. Для того, щоб набратись сил для вуличного протистояння, казкова паелья подається напередодні боротьби, вона є візитівкою рисової страви з Валенсії з додаванням морепродуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні, фестиваль, що став вільним, має деякі міри порядку. Організатори пішли так далеко, що виростили спеціальний сорт несмачних помідорів, що призначений тільки для цієї щорічної події. Святкування починається о 10 годині ранку, коли учасники змагаються у перехопленні шинки, що прикріплений на стовпі, змащеному жиром. Глядачі поливають учасників змагання водою, при цьому співають та танцюють на вулицях. Коли починають бити полуденні дзвони церкви, вантажівки з помідорами заїжджають у місто, при цьому це супроводжується вигуками «По-мі-до-ри, По-мі-до-ри!», які зростають у ритмі крещендо. Після цього, з вистрілом водяної гармати, основна подія починається. На зелене світло, можна починати чавити та кидати помідори у всі сторони й жбурляти їх у учасників. Є можливості жбурнути помідор на довгу дистанцію, різко, гачкообразно. Але незважаючи на вашу техніку, ви будете виглядати (та почувати себе) зміненим. Близько через годину, помідорні вояки, всі просякнуті його соком, починають грати в місиві, на яку перетворюється вулиця, яка вже мало нагадує те, що залишилось від помідорів. Другий вистріл водної гармати сигналізує про закінчення битви. |