Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто шпурнув той перший фатальний помідор, що розпочав революцію Ла Томатіна? Насправді ніхто не знає. Можливо, це було повстання проти франків або карнавал, що вийшов з-під контролю. Згідно з найпопулярнішою версією цієї розповіді у 1945 році під час святкування фестивалю Лос Гігантес (парад гігантських ляльок з пап’є-маше) місцеві жителі шукали приводу для затівання бійки, щоб привернути увагу. Вони натрапили на візок з овочами, що стояв неподалік, и почали шпурлятися спілими помідорами. У дійство втягнули простих спостерігачів, і пригода загострилась до повального накарпасу з літаючими фруктами. Підбурювачам довелось компенсувати втрати торговців помідорами, але це не завадило повторенню томатних боїв і народженню нової традиції. Побоюючись виходу ситуації з-під контролю, влада ввела, послабила, а потім знову відновила ряд заборон у 1950-х. Так у 1951 році місцевих жителів, які ігнорували закон, посадили до в’язниці, проте згодом випустили через гнівний громадський протест. Найвідоміше безсоромне порушення томатних заборон трапилось у 1957 році, коли прихильники традиції справили глузливий томатний похорон з труною і процесією. Після 1957 року місцеве самоврядування вирішило зав’язати з прочуханами, натомість встановило декілька правил і прийняло чудакувату традицію. Хоча помідори займають провідне місце, проте до остаточної баталії веде цілий тиждень святкувань. Це шанування святих заступників Буньйоля — Діви Марії та Св. Людовика Бертрана — з вуличними парадами, музикою та феєрверками на веселий іспанський лад. Щоб підкріпити сили перед майбутньою бійкою, напередодні ввечері подають легендарну паелью — добра нагода продемонструвати культову валенсійську страву з рису, морепродуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні цей необмежений умовностями фестиваль все ж таки має деяку міру порядку. Організатори дійшли до того, що культивували особливий вид несмачних помідорів спеціально для щорічної події. Святкування починається близько десятої години ранку, коли учасники змагаються за те, щоб схопити шинку, прикріплену на вершині намащеного жиром стовпа. Спостерігачі при цьому поливають повзунів водою зі шлангу, співаючи і танцюючи на вулицях. Після того як церковні дзвони проб’ють полудень, велика кількість вантажівок з помідорами починає прибувати до міста під все гучніші співи «То-ма-те, то-ма-те!». Далі з пострілом водяної гармати починається головна подія. Це зелене світло для чавлення і метання томатів у рішучих атаках проти інших учасників. Метання помідорів на довгу дистанцію, «вбивство» прямим наведенням та кидки крюком середньої дальності. Якими б не були ваші прийоми, на той час, коли все скінчиться, ви будете виглядати (і почуватись) зовсім по-іншому. Вже приблизно через годину просякнуті томатами бомбардувальники граються у чвакаючій вуличній сальсі, у якій мало що залишилось, схоже на помідор . Другий постріл гармати сигналізує про кінець баталії. |